Село засноване у 1673 році вихідцями з Правобережної України. Наступного, 1674 року гетьманом Іваном Самойловичем тут була створена Нехворощанська сотня, яка входила до складу Полтавського полку. З 1752 р. сотник також підпорядковувався російському коменданту місцевого гарнізону. 1764 р. сотню було ліквідовано, і включено до Новоросійської губернії.
1679 року гетьман Іван Скоропадський наділив землями сіл Нехворощі полтавського полковника І. Черняка. Поселенці становили прикордонну варту, кінну і піхотну. У 1692 році жителі відбили напад татар. У 1696, 1736 та 1737 рр. містечко руйнували татари і багато жителів села було забрано в полон. Поблизу села існувало 2 монастирі, що підлягали кошу Запорізької Січі: Самарський Миколаївський та Нехворощанський Успенський на лівому березі Орелі.
У 1765 році Нехвороща в складі Царичанського повіту увійшла до Новоросійської губернії. 1784 року містечко перейменували на Алексополь та зробили центром Алексопольського повіту. В кінці століття місту було повернуто початкову назву, а населення перетворено на державних селян. Існує дві версії походження нової назви: 1) більш найімовірніша, на честь онука Катерини ІІ Олександра Павловича 1777 р.н., майбутнього імператора, 2) менш імовірніша, на честь російського шеф-генерал-майора Федора Пантелеймоновича Алексополя (1758—1816 рр.), адже відомо, що в 1781 р. він у віці 23 років лише випускається з кадетського корпусу у чині прапорщика і до моменту перейменування Нехворощі в 1784 р. був нікому не відомим молодим офіцером, на честь якого в жодному разі б не називали повітовий центр.
У 1889 р. в Нехворощі було 980 дворів і проживало 7240 чоловік. А у 1892 в селі було 3 церкви, волосне управління, поліцейський урядник, хлібний магазин, салотопний завод, початкове училище з 2 вчителями, дві церковнопарафіяльні школи і дві школи грамоти, де навчалось 40 хлопчиків і лише 1 дівчинка. Щорічно проходило 3 ярмарки, щотижня — базар. З 6223 жителів селян у 1893 р. письменних було — 158 чоловіків і 2 жінки.
В 1923 р. Нехвороща стає районним центром Нехворощанського району, який проіснував до 1962 р.
З вересня 1941 до вересня 1943 р. село знаходилося в німецькій окупації, входило до Полтавського гебіту.
